Ми з сім’єю вперше приїхали в Карпати, в туристичний комплекс «Пацьорка». Ну що вам сказати! Це — казка. Довго ми планували цей відпочинок в Карпатах. З басейном — комплекс повинен бути тільки з басейном, інакше жарким літом ніяк, вирішила я.

Ранок першого дня розпочався з награного вигука мого синочка:

— Хто і куди забрав гори?

А це просто був дуже густий туман, провісник ясного і сонячного дня.

Ми вийшли на широку терасу. Після запорошеного міста повітря тут здавався нам надзвичайно смачним, злегка терпким від запаху хвої і ще чогось незрозумілого. З незвички злегка тьмарилось в голові, але цей стан скоро пройшов. Йти в кімнату не хотілося, тим більше, що туман почав підніматися, розсіюватися, і перед нами постали гори — величні Карпати.

Я багато разів чула, що Карпати називають синіми горами, і все дивувалася, з чого б це? Тепер зрозуміла: нас оточувала нескінченна далечінь, злегка затягнута легким серпанком, первозданна чистота повітря, а до самого горизонту гори, закладені синіми ялинами.

Біля самого пансіонату протікала швидка і чиста гірська річка. Вчора ввечері її дзюрчання  подіяло так заспокійливо на нас, що діти незважаючи на тяжку дорогу швидко заснули. А зараз синуля з вигуками понісся до неї купатися, і на моє «Артемко, повернися!» Лише видав індіанський войовничий клич і через хвилину сидів у воді.

Довелося і нам з донькою до нього спускатися. Але Артем вже виліз, гірська річка навіть у спекотний липневий полудень не встигає прогрітися, щоб в ній можна було плескатися, по ній добре лише кораблики з трісок пускати, та ще бризкатися. Що мої діти і не забарилися зробити.

А ви знаєте, чим ще хороша гірська річка? Вона невелика, в ній багато камінців, по яких можна її перейти, не замочивши ніг. А на іншому березі ми зайшли в ліс і ще до сніданку встигли набрати ціле блюдечко справжньої, ароматної лісової суниці для нашого тата. А вже скільки дітлахи зібрали в рот! Я тільки про одне  жалкувала — не взяла з собою в ліс фотоапарат. Аж надто гарні ці лісові ягоди, коли на них світить сонечко! Завтра обов’язково візьму.

Басейн в Карпатах

Коли ми повернулися, Артемко з Настею негайно попросилися поплавати в відкритому басейні «Пацьорки» — нашого туркомплексу. Домовилися, що я піду туди разом з ними одразу після сніданку. Чому б і ні? Адже плавати дітлахам — дуже корисно. Я й уявити собі не могла, що таке диво — відпочинок в Карпатах з басейном, в принципі можливе! Тим більше, з таким. Басейн виявився великим, красивим і чистим, з теплою водою. У ньому могла плавати, навіть, я. Ми з дітьми просиділи там майже годину. Які вже  вони змагання там влаштовували, ці мої дітлахи, захоплення вистачило надовго. А я виявила ще одну приховану принадність цього басейну — якщо лягти на воду і закрити очі, створюється враження, що знаходишся в гірській річці. Вона ж зовсім поруч! Тільки в басейні точно не замерзнеш, вода тепла.

Що мені ще дуже сподобалося — так це те, що малюків у воду не пускали без супроводу дорослих. Та й зі мною, діти повинні були бути в нарукавниках.

Весь день діти бігали то до басейну, то до річки. Ми з чоловіком тільки й встигали за ними стежити. Ближче до вечора влаштували ще одну вилазку в гори і коли повернулися наші малюки просто звалилися з ніг від втоми. Правда, вже засинаючи, донька пробурмотіла, що вона хоче в басейн.

Увечері ми з чоловіком сиділи на терасі комплексу і дивилися, як сідає сонце. Нам було так добре і славно. А попереду був ще тиждень такого чудового відпочинку в Карпатах, в чудовій «Пацьорці».